Історія справи

ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

13 серпня 2014 року Справа № 906/289/14

Вищий господарський суд України у складі колегії суддів:

Остапенка М.І. (головуючого),

Гончарука П.А. (доповідача),

Стратієнко Л.В.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні касаційну скаргу публічного акціонерного товариства "Малинська паперова фабрика - Вайдманн" на рішення господарського суду Житомирської області від 7 травня 2014 року та постанову Рівненського апеляційного господарського суду від 18 червня 2014 року у справі № 906/289/14 за позовом Житомирського міжрайонного прокурора з нагляду за додержанням законів у природоохоронній сфері в інтересах держави в особі Державної екологічної інспекції у Житомирській області до публічного акціонерного товариства "Малинська паперова фабрика - Вайдманн", за участю третіх осіб, які не заявляють самостійних вимог на предмет спору, на стороні позивача: Малинської міської ради, Головного управління державної казначейської служби України в Житомирській області, Міністерства екології та природних ресурсів України, за участю третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідача: товариства з обмеженою відповідальністю "Житомирекопроект", про стягнення суми, -

Встановив:

У березні 2014 року Житомирський міжрайонний прокурор з нагляду за додержанням законів у природоохоронній сфері в інтересах держави в особі Державної екологічної інспекції у Житомирській області звернувся до господарського суду Житомирської області з позовом до публічного акціонерного товариства "Малинська паперова фабрика - Вайдманн", з урахуванням заяви про уточнення позовних вимог, про стягнення 124653,30 грн. заподіяної державі шкоди, з яких зарахувати 37395,99 грн. до спеціального фонду Державного бюджету України, 24930,66 грн. - до спеціальних фондів бюджету Житомирської обласної ради, 62326,65 грн. - до бюджету Малинської міської ради, посилаючись на порушення відповідачем вимог природоохоронного законодавства в галузі охорони атмосферного повітря.

Ухвалами господарського суду Житомирської області від 12 березня та 3 квітня 2014 року до участі у справі в якості третіх осіб, які не заявляють самостійних вимог на предмет спору, залучено Малинську міську раду, Головне управління державної казначейської служби України в Житомирській області, Міністерство екології та природних ресурсів України, товариство з обмеженою відповідальністю "Житомирекопроект".

Рішенням господарського суду Житомирської області від 7 травня 2014 року, залишеним без змін постановою, позов задоволено. Стягнуто з відповідача на користь Державного бюджету України, місцевих бюджетів Житомирської обласної ради та Малинської міської ради збитки в розмірі 124653,30 грн. Стягнуто з відповідача на користь Державного бюджету України 2493,07 грн. судового збору.

У касаційній скарзі відповідач, посилаючись на неправильне застосування судами першої та апеляційної інстанцій норм матеріального та процесуального права, просить постановлені у справі судові рішення скасувати та прийняти нове рішення у справі про відмову в задоволенні позову.

Міністерством екології та природних ресурсів України надіслано до касаційної інстанції письмові пояснення у справі, в яких третя особа просить суд розглянути справу відповідно до вимог чинного законодавства України за участі уповноваженого представника Міністерства.

Заслухавши пояснення прокурора, представників відповідача і Міністерства екології та природних ресурсів України, вивчивши матеріали справи, обговоривши доводи касаційної скарги, письмових пояснень у справі, суд вважає, що касаційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.

Як вбачається з матеріалів справи та встановлено попередніми судовими інстанціями, 15 травня 2013 року Державною екологічною інспекцією у Житомирській області згідно наказу від 13 травня 2013 року № 39-П проведено позапланову перевірку дотримання вимог природоохоронного законодавства у діяльності публічного акціонерного товариства "Малинської паперової фабрики - Вайдманн", за результатами якої встановлено, що викиди забруднюючих речовин в атмосферне повітря з 27 грудня 2012 року здійснюються без відповідного дозволу на викиди забруднюючих речовин в атмосферне повітря. На підставі наданої відповідачем довідки про час роботи стаціонарних джерел викидів забруднюючих речовин в атмосферне повітря за період з 27 грудня 2012 року по 19 вересня 2013 року, відповідно до положень "Методики розрахунку розмірів відшкодування збитків, які заподіяні державі в результаті наднормативних викидів забруднюючих речовин в атмосферне повітря", затвердженої наказом Міністерства охорони навколишнього природного середовища України від 10 грудня 2008 року № 639, здійснено розрахунок розміру збитків, заподіяних державі а результаті наднормативних викидів забруднюючих речовин в атмосферне повітря за вказаний період, який складає 124653,30 грн.

Надіслана на адресу відповідача претензія про відшкодування шкоди у зазначеному розмірі залишена останнім без належного задоволення, що стало підставою для звернення Житомирського міжрайонного прокурора з нагляду за додержанням законів у природоохоронній сфері в інтересах держави в особі Державної екологічної інспекції у Житомирській області з даним позовом до суду.

Розглядаючи заявлені позовні вимоги, попередні судові інстанції дійшли висновку про необхідність задоволення позову в повному обсязі, виходячи з наступного.

В період з 27 грудня 2012 року по 19 вересня 2013 року відповідач здійснював викиди забруднюючих речовин в атмосферне повітря без відповідного дозволу.

У ст. 10 Закону України "Про охорону атмосферного повітря" встановлені обов'язки підприємств, установ, організацій та громадян - суб'єктів підприємницької діяльності щодо охорони атмосферного повітря.

Статтею 11 Закону України "Про охорону атмосферного повітря" передбачено вимоги щодо регулювання викидів забруднюючих речовин в атмосферне повітря стаціонарних джерел.

Порядком проведення та оплати робіт, пов'язаних з видачею дозволів на викиди забруднюючих речовин в атмосфері повітря стаціонарними джерелами, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 13 березня 2002 року № 302, встановлено, що дозвіл на викиди забруднюючих речовин в атмосферне повітря стаціонарними джерелами - це офіційний документ, який дає право підприємствам, установам, організаціям та громадянам - підприємцям експлуатувати об'єкти, з яких надходять в атмосферне повітря забруднюючі речовини або їх суміші, за умови дотримання встановлених відповідних нормативів граничнодопустимих викидів та вимог до технологічних процесів у частині обмеження викидів забруднюючих речовин протягом визначеного дозволі терміну.

Положеннями ст.ст. 33, 34 Закону України "Про охорону атмосферного повітря" передбачено, що особи, винні, зокрема у викидах забруднюючих речовин в атмосферне повітря без дозволу спеціально уповноважених на те органів виконавчої влади відповідно до закону, несуть відповідальність згідно з законом. Шкода, завдана порушенням законодавства про охорону атмосферного повітря, підлягає відшкодуванню у порядку та розмірах, встановлених законом.

У відповідності до пп. 2.1.2 п. 2.1 Методики розрахунку розмірів відшкодування збитків, які заподіяні державі в результаті наднормативних викидів забруднюючих речовин в атмосферне повітря, затвердженої наказом Міністерства охорони навколишнього природного середовища України від 10 грудня 2008 року № 639, наднормативними викидами забруднюючих речовин в атмосферне повітря, зокрема, вважаються викиди забруднюючих речовин, на які відсутній дозвіл на викиди забруднюючих речовин в атмосферне повітря стаціонарними джерелами, включаючи окремі забруднюючі речовини, викиди яких підлягають регулюванню відповідно до законодавства.

Згідно положень п. 2.2 вказаної Методики факт наднормативного викиду забруднюючих речовин в атмосферне повітря встановлюється державними інспекторами при проведенні перевірки суб'єктів господарювання інструментально-лабораторними методами контролю та розрахунковими методами.

Відповідно до п. 1.4 Порядку організації та проведення перевірок суб'єктів господарювання щодо дотримання вимог природоохоронного законодавства, затвердженого наказом Міністерства охорони навколишнього природного середовища України від 10 вересня 2008 року № 464, акт перевірки є документом, який фіксує факт проведення перевірок суб'єктів господарювання і є носієм доказової інформації про виявлені порушення вимог законодавства у сфері охорони навколишнього природного середовища та його дотримання.

Стаття 41 Закону України "Про охорону навколишнього природного середовища" встановлює економічні заходи забезпечення охорони навколишнього природного середовища, зокрема, передбачає відшкодування в установленому порядку збитків, завданих порушенням законодавства про охорону навколишнього природного середовища.

У відповідності до положень ст.ст. 68, 69 Закону України "Про охорону навколишнього природного середовища" порушення законодавства України про охорону навколишнього природного середовища тягне за собою встановлену цим Законом та іншим законодавством України дисциплінарну, адміністративну, цивільну і кримінальну відповідальність. Підприємства, установи, організації та громадяни зобов'язані відшкодовувати шкоду, заподіяну ними внаслідок порушення законодавства про охорону навколишнього природного середовища, в порядку та розмірах, встановлених законодавством України. Шкода, заподіяна внаслідок порушення законодавства про охорону навколишнього природного середовища, підлягає компенсації в повному обсязі.

Висновок попередніх судових інстанцій про доведеність матеріалами справи факту порушення відповідачем вимог природоохоронного законодавства в галузі охорони атмосферного повітря та наявність правових підстав для задоволення позову в повному обсязі є законним, обґрунтованим, відповідає нормам процесуального права, фактичним обставинам і наявним матеріалам справи.

Доводи скаржника стосовно порушення судами норм матеріального права, а саме: ст.ст. 33, 34 Закону України "Про охорону атмосферного повітря", ст.ст. 224, 225 Господарського кодексу України, неправильне застосування ч. 1 ст. 8 Цивільного кодексу України, ґрунтуються на неправильному тлумаченні та розумінні зазначених норм чинного законодавства, були предметом дослідження в суді апеляційної інстанції і їм дана правильна правова оцінка, а тому, не можуть братися судом касаційної інстанції до уваги.

З огляду на викладене, постановлені у справі судові рішення зміні або скасуванню не підлягають.

Керуючись ст.ст. 1115, 1117, 1119, 11111 Господарського процесуального кодексу України, Вищий господарський суд України -

ПОСТАНОВИВ:

Касаційну скаргу публічного акціонерного товариства "Малинська паперова фабрика - Вайдманн" залишити без задоволення, а рішення господарського суду Житомирської області від 7 травня 2014 року та постанову Рівненського апеляційного господарського суду від 18 червня 2014 року у справі № 906/289/14 - без змін.

Головуючий Остапенко М.І.

Судді Гончарук П.А.

Стратієнко Л.В.